Виділив час і нарешті дістався до сюжету Бігус-інфо щодо відновлювальної енергетики. Ледь додивився цей шлак.

ІМХО: Бігус-інфо або тупі непрофесійні або це відверта заказуха. Навіть якщо злили компромат чи якусь інфу, треба з нею вміти працювати. А загалом якесь банальне використання популярності після матеріалу по Укроборону і Порошенку, і бажання продовжити хайпувати.
Тепер по суті. В матеріалу багато дурниць, але є основні тези, яких намагаються дотримуватись.

1. Сонце і вітер захопили олігархи Ахметов і іжєснімі.
Ця теза є відверто маніпулятивною. Насправді ринок відновлювальної енергетики конкурентний, немає компаній, які монополізували його і контролюють більше 25%. Навпаки, присутні дуже велика кількість бізнесменів українських і іноземних, маленьких і великих. Кому цікаво, читайте мій попередній пост про сонце і вітер.
Цей вид бізнесу не відрізняється від будь-якого іншого в Україні. В нашій країні, хто може, той і користується можливостями. І навіть якщо вони відкриті для всіх, в першу чергу туди біжать олігархи.
Які б тези були правильні?
— Великі електростанції – це погано.
В ідеалі не більше 20-50 МВт в одному місці. 200 МВт Ахметова – це звичайно капець і всі спостерігають за тим, як це вплине на енергосистему.
— Сонце потребує великі маневрові потужності і поки що це газі і вугілля, які не дуже екологічні.
Наприклад, саме тому Ахметову цікаво розвивати сонце і вітер, тому що він таким чином задіює свої вугільні станції
— Необхідно боротись з монополіями
Тільки не з власниками станцій і не з бізнесом як таким, бо вони не є монополістами, а в інших сферах, наприклад: теплова і газова генерація, обленерго, перехресне субсидування тощо. Сподіваємось, що реформа ринку електроенергія завершиться і все само собою виправиться.

2. Бізнес отримує надмірні заробітки на сонці і вітрі
Новий закон «післяклюєвський» про зелений тариф вступив в дію в грудні 2017 року, але бум будівництва сонячних електростанцій і пік припав на кінець 2018-початок 2019 року. І це при тому, що за рік можна побудувати і запустити сонячну станції. Ця обставина суперечить тезі про надмірні заробітки. Галузь розвивалась органічно і з поступовим накопиченням. Вибухово, але органічно.
Друга обставина – це те, що навіть при теперішніх зелених тарифах, зелений тариф на вітер відрізняється для тарифу електроенергії для промислових споживачів 2 класу всього на 10-15%.
Третя обставина – окупність станцій протягом 6-7 років, і навіть у перерахунку на власний капітал 2-3 роки – не є надмірними заробітками. Наприклад: аграрна галузь, ІТ галузь і нерухомість має кращі або співставні показники.

3. 10 років встановлено на зелений тариф і встановили великі обсяги потужностей станцій.
Зелений тариф встановлено до 2030 року. 10 років при окупності 6-7 років – це ні про що. Вже після 2020 року, коли буде пониження тарифу і зменшення кількості років гарантованого зеленого тарифу, призведе до органічного зменшення кількості станцій. Тому це не є проблема сама по собі.
Щодо великих потужностей 200 МВт чи 1 ГВт. Як я писав у попередньому пості, ми досягли 3 ГВт встановленої потужності у ВДЕ з яких 2 ГВт сонця і 700 МВт вітру. За моїми оцінками – це 3-5% від можливого. І протягом найближчі 2-3 років ця цифра буде подвоєна, а протягом 15-20 років ми можемо досягти 30 ГВт встановленої потужності у ВДЕ. Тому мегавати і гігавати олігархів чи великих українських бізнесменів не є проблемою сама по собі, проблемою може бути монополізація і закритість ринку, нерівні умови тощо. Поки що все добре, дивимось як буде далі.

4. Дорога зелена енергетика, високі зелені тарифи
По-перше ці тези тяжко піднімати у сфері енергетики, де існує перехресне субсидіювання тарифів, які не відображають реальну економічну ситуацію. При існуванні Ротердам+, при постійних дотацій для атомних станцій на нові енергоблоки або модернізацію старих, при субсидіюванні населення, зелений тариф виглядає механізмом, який вирівнює умови розвитку і збалансовує тарифоутворення.
По-друге потрібно зрозуміти чи хочемо ми розвивати зелену енергетику взагалі. Це не дивно, що на початку дорого, далі буде дешевше. Органічний ріст галузі показує, що тариф був не надто великий. А освоєння всього 3-5% можливостей, те що заплачена прийнятна ціна і наступні МВт вже не будуть так дорого обходитись для енергетики.